Наприкінці грудня — на початку січня багато сімей відправляються у засніжену Лапландію, щоб весело-морозно відсвяткувати зиму. У нас, звичайно, Лапландія асоціюється головним чином зі знаменитою резиденцією Санта-Клауса чи, як його називають місцеві жителі, Йоулупуккі.
Також Фінляндію свого часу прославила Снігова королева Андерсена. Однак цей північний край повниться оповідями і про інших, більш автентичних казкових персонажів, мало відомих за межами Фінляндії. Пропонуємо вам познайомитися з деякими міфами і легендами Лапландії.
Про походження полярного сяйва
Полярне сяйво овіяне містичної аурою, а вчені й досі ще не розкрили всіх його таємниць. У багатьох культурах склалися свої, оригінальні історії походження Aurora Borealis, і фінський народ саами (корінні мешканці Лапландії) не залишився в стороні. Місцеві вірили в те, що небесне світіння спалахувало, коли по снігу мчала вогняна лисиця, хвостом викрешуючи іскри через тертя об нічне небо. Саме тому фінське слово revontulet, яким позначається полярне сяйво, буквально перекладається як «лисячі вогні».
Полярна ніч як час спілкування з духами
Полярною ніччю (kaamos) вважається будь-який проміжок часу довше 24 годин, протягом якого не сходить сонце. Вже трохи на північ від полярного кола ніч може тривати до двох місяців, дозволяючи сонцю торкнутися неба лише краєчком, та й то лише на пару годин на добу. За язичницьких часів полярна ніч була священною порою: фіни вірили, що після настання тривалої темряви їхні померлі предки передавали їм повідомлення з потойбічного світу за допомогою північного сяйва.
Душі покійних
За іншою версією саами вірили в те, що полярне сяйво було безпосереднім втіленням душ покійних на землі, тож до цього природного явища ставилися з великою пошаною. Вважалося непристойним відкрито витріщатися на спалахи в небі або підвищувати голос під час сяйва. Тим, хто порушував ці правила, пророкували біди і нещастя в родині.
Пташині краї
Багато століть тому фіни думали, що Земля пласка, і не знали про сезонну міграцію птахів. Тому той факт, що птахи раптово кудись зникали восени і поверталися навесні, геть їх спантеличував. Вони вірили, що пернаті відлітали у lintukoto — букв. «пташині краї». Сьогодні фінське слово lintukoto означає «безпечне, спокійне місце» або у переносному сенсі «рай».
Йольскій козел
Міф про Санта-Клауса бере свій початок з безлічі різних джерел. У германських народів свято середини зими пов'язане з персонажем під назвою «Йольскій козел» — володарем довгої білої бороди. Існує думка, що образ Йольского козла був запозичений з нордичної міфології, у якій бог Тор керував колісницею, запряженою двома козлами. Виходить, що червоне пальто і сани, запряжені оленями, також навіяні образом Тора. Жителі сучасної Скандинавії ще й донині під Різдво солом'яними фігурками козлів прикрашають свої будинки і залишають їх під дверима сусідів у якості добродушного розіграшу. А фінським словом Joulupukki — буквальний переклад фрази «Йольскій козел» — сьогодні називають усім відомого Санта-Клауса.
Лапландські ельфи
Скандинавська міфологія подарувала світові не тільки Санту, а й його ельфів. Маленькі істоти під назвою tonttu носили гостроверхі червоні шапки і роздавали дітям подарунки. Поступово вони перетворилися на ельфів на службі у Санта-Клауса, хоча класичні тонтту досі з'являються на скандинавських різдвяних листівках і ілюстраціях. Більш давні оповіді описують тонтту як пустотливих домовиків, які у помсту за погане ставлення до них крадуть їжу та іграшки. Традиція залишати на столі миску каші з метою задобрити або подякувати тонтту переросла у фінів на сучасний ритуал підношення молока з печивом для Санта-Клауса.
Злі різдвяні духи
Далеко не всі давні міфологічні істоти були добрими: нууттіпуккі (nuuttipukki) вважалися злими духами, які зображувалися у вигляді чоловіків, одягнених у страхітливі костюми з козлиних шкур. Нууттіпуккі ходили по домівках, вимагаючи подарунків і залишків їжі і напоїв зі святкового столу (особливо вони полюбляли алкоголь). Пізніше фольклор змінив їх поведінку на протилежну: вони стали приносити подарунки, а не випрошувати їх, що цілком вписалася в сучасну різдвяну традицію.
Північна стара чаклунка
Олені й донині є невід'ємною частиною лапландського побуту, що вже говорити про минулі часи, коли катастрофічно не вистачало їжі та теплого одягу. Фіни-язичники молилися Північній старій чаклунці, щоб та послала мисливцям побільше оленів та іншої здобичі та врятувала їхні родини від голодної зими.
Діва з Тур'ї
Діва з Тур'ї (у фінському епосі «Калевала» вона іноді зветься донькою Тур'ї) — древній міфологічний персонаж. У червоному човні плавала вона по холодних хвилях океану з казанком льоду, який зцілював опіки. Слово «Тур'я» — інша назва давньої Лапландії.
Лапландський орел
Copyright evelmiina
Кокко (фінський аналог фенікса), могутній вогнедишний орел зі сталевими кігтями і дзьобом, сидить на березі, виглядаючи потенційних ворогів, що підступають до північних земель. Одним крилом він сягав аж неба, а інше опустив в море. Кігті орла служили першорядним знаряддям лапландських шаманів: за їхньої допомоги вони виліковували хворих.
Оксана Савостіна11 листопада 2022 року